Географія ґрунтів та землекористування
Історія розвитку ґрунтів

Мета дисципліни – одержання теоретичних знань і практичного досвіду з історії розвитку ґрунтів як невід’ємного компоненту географічної оболонки на різних часових етапах її розвитку; ознайомлення з науковими уявленнями про сучасні і викопні ґрунти, з основними процесами які в них відбувались, з їх станом, будовою, індивідуальними властивостями, просторово-часовими особливостями поширення та закономірностями історичного розвитку. Завдання дисципліни – оволодіти поняттями та навчитися відрізняти сучасний ґрунт від викопного, дізнатися про особливості давнього та сучасного ґрунтоутворення, з’ясувати загальну схему та суть процесу ґрунтоутворення, оволодіти методикою палеопедологічних, у тому числі мікроморфологічних досліджень, навчитися розрізняти різновікові викопні ґрунти, запам’ятати специфічні особливості кембрій-пліоценових, еоплейстоценових, неоплейстоценових (додніпровських і післядніпровських) та голоценових викопних ґрунтів, виявити закономірності історичного розвитку ґрунтів.

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент буде знати:

  • теоретичні основи ґрунтознавства та палеоґрунтознавства;
  • суть процесів сучасного і давнього ґрунтоутворення;
  • методи дослідження сучасних і викопних ґрунтів;
  • стратиграфічну схему етапності розвитку природи на території України;
  • специфічні властивості та особливості просторового поширення кембрій-пліоценових, еоплейстоценових, неоплейстоценових (додніпровських і післядніпровських) та голоценових викопних ґрунтів;
  • закономірності історичного розвитку ґрунтів.

Вміти:

  • володіти понятійно-термінологічним апаратом ґрунтознавства та палеопедології;
  • відрізняти сучасний ґрунт від викопного;
  • розрізняти різновікові викопні ґрунти в розрізах четвертинних відкладів;
  • використовувати мікроморфологічний аналіз для з’ясування генезису давніх і сучасних ґрунтів;
  • застосовувати знання дисципліни в професійній діяльності.