Кафедра геоморфології -
від передумов заснування і до сьогодення

Завідувачі кафедри з часу її заснування

  • Геоморфологія в Київському університеті

Літопис геоморфологічних та палеогеографічних досліджень у Київському університеті почався задовго до створення кафедри та географічного факультету і пов’язаний з іменами видатних геологів та географів, які працювали на геологічних кафедрах університету. Особливий поштовх при цьому було зроблено Київським товариством дослідників природи, яке було створене у 1869 р. при університеті. Його головою був проф. К. М. Феофілактов, завідувач кафедри мінералогії та геології, ректор університету. Він поряд з різнобічними геологічними дослідженнями вивчав рельєф, зокрема відображення тектоніки у рельєфі на прикладі Канівських дислокацій, походження делювіальних утворень Київської і Полтавської губерній тощо. Хоча термін «палеогеографія» ним ще не вживався, у його працях (1876, 1883) знаходимо висновки про умови формування певних відкладів, особливо четвертинних, а також порівняння давніх і сучасних фізико-географічних умов.

Костянтин Матвійович Феофілактов (1818 — 1901)

Дальший розвиток палеогеографії знаходить відображення у працях проф. П. Я. Армашевського, учня К. М. Феофілактова. Значну кількість своїх наукових праць він присвятив четвертинним відкладам України, їхній стратиграфії.

Значного розвитку палеогеографічні та палеогеоморфологічні дослідження досягли завдяки працям П. А. Тутковського – першого професора географії в Київському університеті. Більшість праць П. А. Тутковський присвятив вивченню четвертинної геології та рельєфу України. Його фундаментальні праці «До питання про спосіб утворення лесу» (1899), «Викопні пустелі північної півкулі» (1911) стали основою вітчизняної географії.

Подальший розвиток палеогеографії у Київському університеті пов’язано з працями проф. М. І. Андрусова – лауреата Ломоносовської премії, академіка Петербурзької та Української академій наук, завідувача кафедри геології і палеонтології. Він згуртував навколо себе талановиту молодь, працями яких з часом створено наукову школу. Вона об’єднувала фахівців з геології, історичної геології (палеогеографії), океанології, стратиграфії, палеонтології, геоморфології та ін. М. І. Андрусов у своїх працях остаточно визначив предмет і методи досліджень палеогеографії як науки. Він був не тільки великим майстром застосування палеонтологічного методу у стратиграфії, але й піонером палеогеографічного і екологічного напрямку в ній.

Микола Іванович Андрусов (1861 — 1924) Павло Аполлонович Тутковський(1858 — 1930)

Розвиток геоморфології пов’язаний також із іменем Б. Л. Лічкова, який працював у Київському університеті з 1913 по 1927 рік. Його праці присвячені в основному геоморфологічній будові річкових долин України. Він розробляв теоретичні ідеї про зональність рельєфу, зв’язок зональності з різними видами рухів на Землі. Вперше застосував одну з головних концепцій геоморфології – взаємодія рельєфу та геологічної структури для території України, передбачивши тим самим появу у майбутньому морфоструктурного аналізу.

Ідеї П. А. Тутковського розвинув проф. В. І. Крокос – перший декан геолого-географічного факультету (1933). В.І. Крокосом уперше була розроблена детальна стратиграфічна схема лесово-грунтової товщі України, яка отримала визнання учасників другої конференції Міжнародної Асоціації із вивчення четвертинного періоду (1932). Схема В. І. Крокоса покладена в основу палеогеографічної етапності і детального розчленування антропогену України, яка застосовується і досі при геологічній зйомці.

Борис Леонідович Лічков (1888 — 1966) Володимир Іванович Крокос (1889 — 1936)

У 20-30-х роках навколо В. І. Крокоса згуртувалися представники молодої генерації науковців не тільки Київського університету, але й науково-дослідних установ (В. Г. Бондарчук, Д. К. Біленко, Л. А. Лепікаш, Г. В. Закревська, П. К. Заморій, О. К. Каптаренко, І. П. Підоплічко, Г. І. Молявко та ін.), перші праці яких з’явилися у 30-40-і роки.

Значний внесок у розвиток четвертинної геології та геоморфології зробив проф. В. Г. Бондарчук – декан геолого-географічного факультету із 1940 р., завідувач кафедри загальної геології, ректор Київського університету (1944–1951 рр.), академік НАН України.

Володимир Гаврилович Бондарчук (1905 — 1993)

В. Г. Бондарчук склав оригінальну схему стратиграфії четвертинних відкладів. Він уперше звернув увагу на локальні тектонічні структури Придніпровської низовини, геоморфологічні ознаки їхньої активності та зв’язок з нафтогазоносними пастками, започаткувавши основи структурно-геоморфологічного аналізу як розшукового критерію, провів морфоструктурне районування України. В.Г. Бондарчук – автор нового наукового напрямку – тектоорогенії (теоретичні засади напрямку стали пізніше підвалинами вчення про морфоструктуру), учений заклав основи теоретичної геоморфології, визначивши закономірності будови, генезису та віку рельєфу, обгрунтував принципи геоморфологічного районування. Він автора першого в Україні підручника «Основы геоморфологии» (1949). У ньому В.Г. Бондарчук виклав своє – геологічне – бачення змісту і завдань геоморфології, яке чудесним чином об’єднало об’єкт дослідження геоморфології – рельєф земної поверхні з сукупністю внутрішніх та зовнішніх чинників – рушійних сил розвитку природного процесу в цілому.

«Основи геоморфологии» (1949)

«Геоморфологія вивчає матеріальні форми, а не математичні поверхні, які досліджує геодезія і які зображують на топографічних картах... Сучасне поєднання різних нерівностей – це результат тривалого розвитку рельєфу, який змінюється у постійному русі мінеральних мас, у відмиранні старих нерівностей і виникненні нових. Таким чином, процес розвитку рельєфу Землі є однією з форм розвитку земної кори. Завдання геоморфології – вивчення цього процесу, його інтенсивності та законів зміни й розвитку.»

У наведеній цитаті побачить основний закон геоморфології – прагнення рельєфу до вирівнювання завдяки постійній взаємодії джерел внутрішньої та зовнішньої енергії планети, історичні закономірності етапності розвитку рельєфу (відмирання старих та виникнення нових нерівностей), системний характер розвитку рельєфу Землі (вивчення процесів розвитку земної кори, взаємодії ендогенних та екзогенних причин зміни й розвитку рельєфу) тощо.

Навчальний посібник «Основи геоморфології» став каменем спотикання у кар’єрі В. Г. Бондарчука. Наприкінці 50-х років в тодішньому СРСР розгорнулася відома внутріполітична кампанія боротьби з «космополітизмом». Абсолютно аполітичний навчальний посібник ректора Київського університету був підданий суворому остракізму не за свою змістовну сутність, а за наявність у ньому численних ілюстрацій форм рельєфу земної поверхні чи не з усіх куточків суходолу планети, за численні посилання на закордонних науковців. Чимало яскравих фото були запозичені із наукових джерел розвинених капіталістичних країн, зокрема зі США, Канади, Франції, Великої Британії, Японії, Швейцарії, Австрії, Фінляндії, Норвегії, не кажучи вже про окремі регіони Африки та Південної Америки. Прилюдне обговорення «послідовника космополітизму» відбулося в актовій залі Червоного корпусу університету, але, за свідченням очевидців ректор гідно вийшов із важкої ситуації. У прикінцевій частині обговорення, після різкої, нищівної критики у заключному слові В. Г. Бондарчук зазначив, що у Китайській народній республіці (на той час між СРСР та Китаєм панувала тісна дружба) книжка вже перекладена, опублікована і користується великим успіхом у навчальному процесі. Негайних організаційних висновків зроблено не було, але через нетривалий час В. Бондарчука було призначено на «високу» адміністративну посаду (заступник Голови Ради Міністрів УРСР з питань освіти та культури), а у подальшому – на посаду наукового співробітника, згодом – директора Інституту геологічних наук АН України.

Ерудований вчений-геолог В. Г. Бондарчук втілив у життя своє глибоке розуміння ролі рельєфу земної поверхні та геоморфологічних процесів як складника природного середовища, як ту частину будови літосфери, життя якої тісно пов’язане з потужним впливом гідросфери та атмосфери Землі, знання про які студенти отримують у повному обсязі лише на географічному факультеті.

  • Кафедра геоморфології від початку заснування і до сьогодні.

Власне В. Г. Бондарчук і є фундатором палеогеографічної та геоморфологічної шкіл українських дослідників, вихователем плеяди вчених-природознавців України. Саме за його ініціативи у 1949 році була заснована перша в Україні кафедра геоморфології (з 1949 по 1988 рр. – кафедра геоморфології, з 1988 по 2004 рр. – кафедра геоморфології та палеогеографії, з 2004 р. – кафедра землезнавства та геоморфології).

Емблема кафедри

Першим завідувачем кафедри геоморфології став проф. Петро Костьович Заморій, який провів велику науково-організаційну роботу по становленню кафедри. Він одразу спрямував свою виробничу та наукову зацікавленість у геологію четвертинних відкладів України, відомості про які служать важливим підґрунтям розуміння палеогеографічних подій, властивостей рельєфу земної поверхні, наявності корисних копалин, інженерним та гідрогеологічним властивостям осадових порід та інших характеристик природного середовища. За тривалий час дослідник нагромадив величезну кількість новітнього знання про рельєф та геологічну будову території України, а згодом, за працю «Четвертинні відклади УРСР» (1961) йому було присвоєно науковий ступінь доктора геолого-мінералогічних наук. П.К. Заморій став першим президентом Українського географічного товариства.

Значну допомогу у розбудові кафедри геоморфології йому надавав тодішній доцент, у майбутньому член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук, професор, Міністр освіти України (1971-1979) Олександр Мефодійович Маринич. Було розроблено навчальні плани, програми спецкурсів, розпочато їх підготовку і викладання, організовано розробку наукових тем і експедиційні дослідження з залученням студентів, проводилися учбові і виробничі практики, розгорнуто студентську наукову роботу, створено фонд тематичних учбових карт, схем і таблиць. Значно пізніше за редакції О. М. Маринича побачив світ другий в Україні і перший україномовний підручник «Основи геоморфології» (2004) (автори В. В. Стецюк та І. П. Ковальчук).

Петро Костьович Заморій (1906 — 1975) Олександр Мефодійович Маринич (1920 — 2008)

Науковий здобуток кафедри, і не виключено – усього географічного факультету Київського університету уперше вагомо прозвучав саме завдяки науковим працям П. К. Заморія, який заклав основи новітньому напрямку досліджень в Україні, що нині носить назву морфолітогенетичний аналіз. Разом з І. Л. Соколовським він започаткував в Україні новий напрям у вивченні геотектоніки – неотектонічний аналіз. Крім того, Петро Костьович детально вивчав викопні грунти у лесах, їхнє поширення і генезис, реконструював у загальних рисах кліматичні і ландшафтні умови формування четвертинних відкладів України.

П. К. Заморій з випусниками кафедри геоморфології, 1963 р.

З перших років заснування, на кафедрі разом з підготовкою студентів-геоморфологів була розгорнута науково-дослідна робота спрямована на розробку теоретичних і прикладних проблем геоморфології та палеогеографії. До складу кафедри на той час увійшли доценти М. В. Щербакова, Ю. Л. Грубрін, І. М. Рослий. На кафедрі сформувалися відомі в Україні та за її межами наукові школи: палеогеоморфологія, палеогеографія, структурна геоморфологія, інженерна геоморфологія, екологічна геоморфологія. У різні роки на кафедрі трудилися видатні вчені і дослідники.

Вже з найперших випусків випускники кафедри геоморфології плідно працюють у різних галузях виробництва, пов’язаного з розвідуванням родовищ корисних копалин у межах неозорих просторів колишнього СРСР, дослідженнями умов проектування та будівництва крупних інженерних споруд, при плануванні різних видів господарської діяльності (цивільне та промислове будівництво, гідротехніка та меліорація, видобування мінеральних ресурсів, прокладання автошляхів, залізниць, нафто- та газопроводів, ліній електропередач). Це стало свідченням затребуваності фахівців-геоморфологів у широкому переліку видів проектування, будівництва, експлуатації та безпеки інженерних споруд, оцінюванні природних ресурсів, у наукових дослідженнях стану природного середовища. Щорічно десяток, а то й півтора десятка випускників поповнюють лави працівників зазначених галузях діяльності.

На той час, активно проводиться наукова робота, викладачі та співробітники кафедри, а у літній час – студенти виконують бюджетну наукову тематику географічного факультету, беруть участь у виробничих практиках та аспірантських експедиціях. Поступово з’являються перші наукові успіхи, виходять у світ важливі наукові статті, монографії, навчальні посібники, захищаються кандидатські дисертації.

Грунтовну геологічну підготовку вже на першому курсі на кафедрі забезпечувала доц. М. В. Щербакова. Окрім викладацької роботи Маріанна Валентинівна досліджувала карстовий рельєф Криму та Кавказу, проводила дослідження процесів ерозії грунтів, утворення ярів, розробки заходів по боротьбі з цими негативними явищами. Нею створені численні методичні розробки з вивчення геології та геоморфології для студентів географічного факультету. Автор науково-практичних рекомендацій для виробничих організацій. Виступала з науково-популярними лекціями серед широких мас населення в містах та селах України, була членом бюро секції Наук про Землю товариства «Знання» України, автор багатьох брошур видавництва товариства «Знання» УРСР.

Маріанна Валентинівна Щербакова (1910 — 1991)

На початку 60-тих колектив кафедри поповнює доц. Е. Т. Палієнко – в майбутньому один із засновників інженерної на антропогенної геоморфології. Важливим у науковому житті кафедри стало упровадження так званих господарсько-договірних наукових досліджень, які виконуються викладачами, науковими працівниками та студентами. Так, з 1967 року проводяться інженерно-геоморфологічні дослідження під науковим керівництвом доцента Е. Т. Палієнка, пов’язані із проектуванням та будівництвом Північно-Кримського каналу, створенням селеуловлюючого водосховища на р. Стрий в Карпатах.

Палієнко Едуард Тимофійович

У 60-ті роки в університеті проводиться значний обсяг робіт з геоморфологічного картографування території України (П. К. Заморій, І. М. Рослий, Ю. Л. Грубрін, М. В. Щербакова, Е. Т. Палієнко). Остаточно створено легенди карт для різних масштабів, створено схему геоморфологічного райнування території України.

Доцент Ю. Л. Грубрін (завідувач кафедри 1975–1977 рр.) розвивав морфоскульптурний напрямок досліджень рельєфу України, виділив етапи його розвитку. Він автор детального геоморфологічного районування території України («Украина и Молдавия», 1972), багатьох геоморфологічних карт.

Юрій Львович Грубрін (1928 — 1990)

Про важливий внесок Юрія Львовича в розбудову викладацької та наукової діяльності кафедри геоморфології у свій час свідчать проведення на базі географічного факультету Пленуму Геоморфологічної комісії колишнього СРСР (1968) та Передконгресного симпозіуму з дослідження екзогенних геоморфологічних процесів ХХІІІ з’їзду Міжнародного Географічного Конгресу (1976).

Ю. Л. Грубрін, М. В. Щербакова, І. М. Рослий, П. К. Заморій, Л. С. Хорошко з в'єтнамськими студентами

У 70-их колектив кафедри поступово поповнюється її першими вихованцями. З 1975 року на кафедрі працює асистент, а згодом – доцент О. П. Андріяш, яка досліджувала рельєф та антропогенові відклади Причорноморської низовини, встановлювала зв`язок похованих неогенових долин із сучасним рельєфом. Ольга Павлівна гідно продовжила стежку геологічної освіти студентів-географів, завдяки їй, через досконалі знання з нормативного курсу «Загальна геологія» у її викладанні, студентів-випускників, які присвятили виробниче та наукове життя геології, завжди поважали у середовищі професійних геологів. Викладання нею спецкурсів студентам кафедри геоморфології, керівництво курсовими та дипломними роботами студентів було справжнім фаховим випробуванням для багатьох випускників кафедри.

Ольга Павлівна Андріяш

Колектив кафедри у 1975 році поповнює інженер, а в майбутньому доцент (1992) і професор (2011) О. О. Комлєв, наукові інтереси якого зосередженні в колі палеогеоморфології та геоморфологічних процесів Правобережної України. З 1976 року на кафедрі працює старшим інженером, молодшим науковим співробітником Науково-дослідної частини географічного факультету В. В. Стецюк, згодом доцент (1987), професор (2001).

У 1977 році кафедру очолює професор І. М. Рослий. Він здійснював геоморфологічні і палеогеографічні дослідження антропогену, розробляв питання структурної геоморфології, геоморфологічного картографування та палеогеографії антропогену. Склав перші в Україні підручники із палеогеографії антропогену (1982, 1986). Випускники кафедри геоморфології того періоду із захопленням згадують лекції Івана Михайловича з курсу «Спецрозділи з геоморфології», який став для багатьох справжнім дороговказом у їхній подальшій виробничій та науковій діяльності. Заслужена повага до вченого і викладача була зумовлена також його висококваліфікованим редагуванням статей Міжвідомчого наукового збірника «Фізична географія та геоморфологія», публікація у якому стала визначною подією для багатьох колишніх та сучасних науковців різних вищих навчальних закладів, науковців Академії наук України, виробничих та проектно-вишукувальних установ держави.

Іван Михайлович Рослий (1925 — 1989)

На підставі власних наукових досліджень та узагальнення вітчизняного наукового досвіду у царині прикладної геоморфології доц. Е. Т. Палієнко розвиває теоретичні засади інженерної геоморфології і у 1978 році виходить перший у світі навчальний посібник «Поисковая и инженерная геоморфология», під його авторством. Вчений обгрунтував методологічні положення, довів провідну роль цих прикладних напрямків геоморфологічної науки у вирішенні прикладних завдань в Україні. Едуард Тимофійович розробив методику вивчення літосфери та рельєфу в шкільному курсі географії («Формування геоморфологічних знань у школярів», 1982).

Кафедра геоморфології кінця 70-х: доц. Ю. О. Кошик, доц. Е. Т. Палієнко, доц. М. В. Щербакова, н.с. В. М. Чмихал, доц. Ю.Л. Грубрін, доц. І.М. Рослий

Важливим етапом у посиленні наукових досліджень та підготовки спеціалістів-геоморфологів стало розширення тематики науково-дослідних робіт, доповнення напрямків досліджень палеогеоморфологічними, які проводилися під науковим керівництвом доцента, а у подальшому професора Ю. О. Кошика (завідувач кафедри з 1986 по 1994 р.). Засновник палеогеоморфологічного напрямку досліджень в університеті, автор та редактор палеогеоморфологічних карт території Українського щита, керівник лабораторії палеогеоморфологічного аналізу.

Юрій Олександрович Кошик(1936 — 1994)

З 1985 року в університеті починає працювати майбутній завідувач кафедри (2002), професор (2003) С. Ю. Бортник. Він займається питаннями структурної геоморфології. Зокрема, спільно з Ю. О. Кошиком, В. М. Тимофєєвим С. Ю. Бортник розвиває новий підхід у структурно-геоморфологічному аналізі території України із виділенням кільцевих структур різних таксонів.

Кафедра геоморфології 80-их - доц. Е. Т. Палієнко, доц. Ю. О. Кошик, проф. І. М. Рослий, доц. О. П. Андріяш, доц. Ю. Л. Грубрін

З звязку з розвитком палеогеоморфологічних ідей у 1988 році кафедра перейменовується у кафедру геоморфології та палеогеографії.

Завдяки організаторському вмінню Ю. О. Кошика кафедра геоморфології виконувала низку господарсько-договірних науково-дослідних робіт у межах Правобережної України, а виконавці цих досліджень (особливо аспіранти) отримали значний за обсягом, виробничим та науковим значенням фактичний матеріал, який у подальшому став основою їхніх кандидатських та докторських дисертацій. Тактовна кадрова політика Юрія Олександровича стала основою тривалого існування творчої атмосфери у колективі кафедри, яка триває і по сьогодні.

У 1988 році склад кафедри геоморфології поповнився старшим науковим співробітником кандидатом геолого-мінералогічних наук В. І. Огородніковим, який згодом, захистивши докторську дисертацію, став професором кафедри (2002). Його експедиційні дослідження у морях Північного Льодовитого океану, Індійського океану, Чорного моря дозволили кафедрі геоморфології мати компетентного фахівця, науковця та викладача дисциплін «Будова дна океану», «Основи теорії літогенезу» та інших споріднених спецкурсів. За час роботи на кафедрі геоморфології Володимир Іванович здійснював регулярні експедиційні дослідження водосховищ Дніпровського каскаду, у тому числі – дослідження забруднення акваторій і дна водосховищ радіонуклідами унаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. На основі вивчення сучасного седиментогенезу у водосховищах Дніпровського каскаду, в озерах, лиманах та континентальному шельфі професором В.І. Огородніковим започатковано новий напрямок геоморфології – гідрогенну геоморфологію, яка займається вирішенням проблем формування та розвитку природних і природно-техногенних акваторіальних морфолітосистем в умовах дії сучасних гідрогенних процесів, врахування зональних умов та типів водойм.

Володимир Іванович Огородніков (1947 — 2006)

У 1990 році виходить підручник «Геоморфология Украинской ССР» автором якого є викладацький колектив кафедри геоморфології, який засвітчує визначний внесок членів кафедри у вивчення рельєфу України, визначає пріорітетні напрямки подальшого регіонального вивчення рельєфу і є важливою віхою розвитку кафедри.

За час завідування кафедрою геоморфології проф. Ю. О. Кошика коло викладачів поповнилося її вихованцем доц. В. В. Стецюком, який тривалий час працював у науково-дослідній частині кафедри. Після 11 років дослідницької роботи у лабораторії інженерної геоморфології, де він займався під керівництвом доц. Е. Т. Палієнка інженерно-геоморфологічними дослідженнями для різних видів господарської діяльності у різних регіонах, керівництвом кафедри вирішено було залучити наукового співробітника В. В. Стецюка до викладацької праці. Його передуючий польовий досвід 5-річних інженерних вишукувань трас магістральних нафто- та газопроводів у різних морфокліматичних зонах Євразії, у Північно-західному Причорномор’ї та Степовому Криму, а також у Європейському Заполяр’ї став не зайвим у розробленні концепції спадковості становлення еколого-геоморфологічних досліджень на передумовах інженерно-геоморфологічних даних. Він досліджує роль екзогенного морфогенезу у функціонуванні довкілля з метою прогнозування його розвитку в умовах інтенсивного антропогенного впливу на рельєф.

У 1991 році на кафедру запрошується проф. І. В. Мельничук, який у 1994 р. очолює кафедру. За його завідування наукова діяльність кафедри отримує широку палеогеографічну спрямованість. Іван Васильович займався глибоким вивченням четвертинних відкладів України, реконструкцією палеоландшафтів і клімату плейстоцену, міжрегіональною кореляцією четвертинних відкладів Європи. Він є співавтором докладної стратиграфічної схеми антропогену України, яка й досі використовується при великомасштабному геолого-геоморфологічному та інженерно-геологічному зніманні для будівництва, меліорації та пошуків корисних копалин, планування та вирішення еколого-геоморфологічних проблем інтенсивно освоєної території держави.

Колектив кафедри з випусниками 1997 року.
Зліва: доц. Палієнко Е. Т., доц. Огородніков В. І., доц. Бортник С .Ю., н. с. Мороховський М. О., доц. Стецюк В. В., пров. н. с. Тімофєєв В. М.,
Семенчук М. О. майбутній доц. кафедри Ковтонюк О. В., Семенчук І. О.

Проф. І. Мельничук тривалий час плідно працював Головним ученим секретарем Українського Географічного товариства, а також був його віце-президентом у 2000 – 2004 рр. На час роботи на кафедрі геоморфології та палеогеографії припадає основна частка публікацій його монографій «Розвиток антропогенових ландшафтів і клімату країн Центральної та Південно-Східної Європи (1995), «Деякі теоретичні питання розвитку ландшафтів України в антропогені» (1995), «До прогнозу розвитку ландшафтів на найближчу та відділені перспективи» (1999), «Зміни клімату в антропогені» (2002), «Палеоландшафти України в антропогені» (2004), які стали важливим підсумком його дослідницької кар’єри в Інституті географії НАН України і стали підґрунтям власного розуміння історії розвитку природи України упродовж четвертинного періоду.

Мельничук Іван Васильович (1937 — 2008)
Доц. В. В. Стецюк, доц. С. Ю. Бортник, с.н.с. В. М. Тімофєєв, доц. О. О. Комлєв, проф. І. В. Мельничук, доц. Е. Т. Палієнко, доц. В. І. Огородніков (1999 рік)

Упродовж усього терміну свого існування кафедра геоморфології постійно оновлювала розвиток нових та удосконалювала існуючий статус традиційних наукових напрямків геоморфології, розробляла новітні спецкурси у викладанні. Цей процес був підтриманий і продовжений вихованцем кафедри професором С. Ю. Бортником, який очолив кафедру у 2002 р. Ним сформульовано і вирішено низку проблем структурної геоморфології, здійснено упровадження дистанційних методів дослідження рельєфу земної поверхні для цілей морфоструктурного аналізу, започатковано викладання математичних методів в геоморфології. Основною темою досліджень Сергія Юрійовича є морфоструктури центрального типу території України, їхнє поширення та динаміка. З цією метою ним висунута та розроблена концепція ландшафтно-геоструктурної конформності як основа для аналізу структурних особливостей земної поверхні. Не полишає проф. С. Ю. Бортник формулювати свої наукові роздуми щодо теоретико-методологічних засад загальної геоморфології, а також – щодо шляхів розвитку української природничої географії. Упродовж тривалого часу професор здійснює наукове керівництво бюджетними та господарсько-договірними геоморфологічними дослідженнями кафедри. Він проводить визначну організаційну роботу як Віце-президент та Головний Учений секретар Українського географічного товариства, є Головою спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеню доктора географічних наук зі спеціальності 11.00.04 – геоморфологія та палеогеографія. Колеги визнають, що за час керівництва кафедрою геоморфології, її нинішнім завідувачем здійснено чимало позитивних і актуальних освітніх, наукових та кадрових трансформацій, які дозволили кафедрі посісти чільне місце у розвитку географічної науки в Україні, стати відомою у колах закордонних науковців, залучати до навчання на кафедрі значну кількість студентів, удосконалювати видавничу діяльність кафедри, факультету та Українського географічного товариства.

Сергій Юрійович Бортник

У 2002-2004 рр викладацький склад кафедри поповнюють її вихованці, молоді науковці, асистенти, а згодом – доценти Н. М. Погорільчук, О. В. Ковтонюк. Їх знання та здібності у викладанні нормативних дисциплін та спецкурсів викликають законну повагу студентських верств та колег.

Доцент Н. М. Погорільчук тривалий час працює над питаннями регіонального палеогеоморфологічного аналізу, наразі, широко застосовує палеогеоморфологічні методи вивчення сучасних екологічних обстановок на Правобережжі України. Активно співпрацює у секретаріаті Українського географічного товариства, вона також – Вчений секретар спеціалізованої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеню доктора географічних наук.

Доцент О. В. Ковтонюк продовжує розвиток морфоструктурного напрямку регіональної геоморфології України, займається створенням методичних розробок з вивчення загальної та історичної геоморфології, засобів унаочнення для викладання геології та геоморфології.

Наталія Михайлівна та Ольга Володимирівна є незмінними керівниками літніх та зимових навчальних практик студентів-географів у Канівському природному заповіднику та на Карпатському стаціонарі, є улюбленицями студентів молодших курсів усього факультету. Вони завзято беруть участь у фахових екскурсіях, наукових конференцій, оперують новітніми знаннями у царині геології та геоморфології, а також психологічними засобами виховання студентів у складних умовах проведення геологічних та геоморфологічних досліджень.

Ольга Володимирівна Ковтонюк та Наталія Михайлівна Погорільчук

У 2004 році за ініціативи проф. С. Ю. Бортника, рішучої підтримки проф. В. В. Стецюка та подання членів кафедри і Вченої ради географічного факультету зазнала змін назва кафедри геоморфології, що у подальшому (2008 рік) дозволило здійснити значну трансформацію фахової і кадрової орієнтації, які відповідали викликам часу.

У 2005 році на кафедру землезнавства та геоморфології запрошується доктор географічних наук, фахівець-палеогеограф, відомий у зарубіжних наукових колах – проф. Н. П. Герасименко. Її тривалий науковий досвід, набутий в Інституті географії НАН України, втілився на кафедрі геоморфології у значне розширення напрямків палеогеографічних досліджень, залучення студентів до дослідницької роботи і набуття вже в процесі навчання навичок, властивих справжньому науковцю.

Наталія Петрівна Герасименко

У даний час Н. П. Герасименко працює над важливими проблемами палеогеографії та стратиграфії четвертинного періоду, вивчає еволюцію плейстоценових і голоценових ландшафтів, палеоекологію давньої людини на території України. Вдосконалює палеопедологічний та спорово-пилковий методи дослідження, спрямовані на реконструкцію давніх ґрунтів та рослинності як індикаторів давніх ландшафтів та клімату. Наталія Петрівна – член Комісії із четвертинної стратиграфії Європи, Міжнародної спілки четвертинників (INQUA), вчений секретар Національного комітету географів України, Національного комітету четвертинників INQUA. Наталія Петрівна є автором понад 200 наукових праць, 9 монографій у співавторстві. Вона також автор карт Національного атласу України. Під її керівництвом група дослідників аспірантів та студентів проводить реконструкції природних умов геологічного минулого, вона сприяє отриманню наукового досвіду початкуючих дослідників-палеогеографів як в польових, так і в лабораторних умовах.

З 2007 року на кафедрі працює вихованка кафедри, асистент, а надалі – доц. Т. М. Лаврук. Тетяною Миколаївною розроблено і викладаються навчальні курси «Геопланування та організація території» та «Управління екологічними проектами та міжнародне співробітництво в галузі географії та охорони природи». Її віддана праця з викладання зазначених дисциплін та нормативних курсів кафедри геоморфології заслужила щиру повагу у студентських та викладацьких колах. Перелік наукових інтересів Т. М. Лаврук включає морфоструктурний аналіз гірських територій, екологічні проблеми та екологічну освіту в Україні.

Кафедра землезнавства та геоморфології 2006 р.:
проф. Бортник С.Ю., проф. Комлєв О.О., проф. Стецюк В.В., проф. Герасименко Н.П., доц. Палієнко Е.Т., доц. Погорільчук Н.М.

У 2008 році, завдяки зусиллям, насамперед, завідувача кафедри проф. С. Ю. Бортника, керівництво факультету та університету ініціювало появу Постанови Кабінету Міністрів України про внесення до Переліку напрямків підготовки фахівців спеціалізації, включено у ранзі спеціальностей такі, як «геоморфологія та палеогеографія» і «біогеографія та географія ґрунтів». В рамках останньої, кафедра розпочала підготовку зі спеціалізації ґрунтознавство та управління земельними ресурсами. Для цього для викладання відповідних дисциплін на кафедру були запрошені провідні фахівці з академічних установ та інших вузів країни – доц. В. В. Макаренко та доц. О. М. Підкова, а також сумісники проф. І. П. Ковальчук, проф. Н. А. Макаренко, доц. О .В. Савчук.

На сьогодні ця група відомих і компетентних вчених та викладачів своїми блискучими фаховими знаннями зумовила значний потяг студентів кафедри до вивчення усього комплексу знань про грунтовий покрив, як важливий складник функціонування навколишнього середовища, до знань, які супроводжують складний і неоднозначний на сьогодні процес управління земельними ресурсами.

З 2011 року викладацький склад кафедри поповнює доц. В. І. Гетьман, наукові зацікавлення якого зосереджені навколо природоохороної діяльності, раціонального прородокористування, заповідної справи та проблеми фізико-географічного (природно-ландшафтного) районування і моделювання. Володимир Іванович – справжній ентузіаст природоохоронної справи, знаний в Україні еколог, автор численних науково-публіцистичних публікацій у солідних наукових та науково-популярних виданнях.

Професори О. О. Комлєв та В. В. Стецюк чи не найтісніше пов'язані з кафедрою сучасного її складу.

Студент, аспірант, інженер, науковий співробітник, доцент, професор – такі щаблі наукового зростання та постійного зацікавлення палеогеоморфологічними дослідженнями дали можливість О. О. Комлєву створити і розвивати концепцію про мезозой-кайнозойську долинну формацію Українського кристалічного щита та історико-динамічні системи морфолітогенезу. В них дається певний методолого-теоретичний підхід – можлива основа для синтезу традиційних (структурна, кліматична геоморфологія, палеогеоморфологія) і нових (морфодинаміка, морфолітогенез) напрямків, створення єдиної теорії морфогенезу земної поверхні, проведення наскрізного (одночасно ретроспективного, актуального і перспективного) багатоцільового прогнозування. А якщо застосувати до напрямків наукового зацікавлення професора О.О. Комлєва цитату з праці визначного науковця М.О. Флоренсова що «Природні комплекси, які вийшли із надр нашої планети та вбрані у свої легкі водно-повітряні шати, вкорінені далеко в глибини Землі та злітаючі до меж тропосфери, геоморфологічні формації... – це, звичайно, те, що ми вже давно вивчали, проте вивчали, інколи відриваючи геоморфологічну форму від геологічного змісту...» (с. 216), то його науковий досвід кафедри геоморфології на вірному шляху.

Комлєв Олександр Олександрович

Фахове зацікавлення В. В. Стецюка останніми роками стосується різних аспектів так званої «соціальної геоморфології», зокрема її естетичних та рекреаційних аспектів, а також розроблення концепції природної та етнокультурної спадщини України На сьогодні професор В. В. Стецюк є автором близько 200 наукових праць, 15 монографій та навчальних посібників. Зокрема, його монографічні та навчальні праці «Теорія і практика еколого-геоморфологічних досліджень у морфокліматичних зонах», 1998; «Основи екологічної геоморфології», 2000; «Київ, як екологічна система: природа-людина-виробництво-екологія», 2001 (ідея, співавторство та загальна наукова редакція); «Природні та етнокультурні феномени України», 2008); «Основи геоморфології», 2005; «Екологічна геоморфологія України», 2009; «Рельєф України», 2010 (ідея, співавторство і загальна редакція); «Природна та етнокультурна спадщина України», 2012 належним чином представляють наукові зацікавлення дослідника й викладача.

Стецюк Володимир Васильович

Вимоги часу щодо продовження кваліфікованої підготовки геоморфологічних кадрів та посилення намагань сформувати системне мислення студентів-географів щодо різних складників природного середовища, зумовили необхідність створення на факультеті навчально-методичного кабінету загальної геології та геоморфології, що й було здійснено за ініціативи нинішнього завідувача кафедри землезнавства та геоморфології проф. С. Ю. Бортника та підтримки керівництва географічного факультету. Формування представленої у ньому колекції мінералів, гірських порід та скам’янілостей почалося ще задовго до створення кабінету. Викладачами, студентами, випускниками з різних куточків України, колишнього СРСР та світу привозилися зразки гірських порід, що використовувалися як наочний матеріал під час лекційних та практичних заннять. На сьогодні колекція становить понад 1000 зразків та активно поповнюється новими надходженнями, що за доброю традицією привозять зі своїх мандрів співробітники, колеги, студенти, випускники кафедри.

Завідувач навчально-методичного кабінету загальної геології та геоморфології доц. Ковтонюк О. В.

У процесі створення навчально-методичного кабінету загальної геології та геоморфології членами кафедри землезнавства та геоморфології проф. С. Ю. Бортником, доц. Н. М. Погорільчук та О. В. Ковтонюк за участі проф. геологічного факультету В. А. Нестеровського була здійснена значна робота по систематизації наявних зразків мінералів та гірських порід, опрацьовано відомості про інші геологічні музеї та мінералогічні кабінети України, що надихнуло колектив на створення підручника для вищих навчальних закладів «Основи мінералогії та петрографії» - першого україномовного підручника такого змісту.

Професори кафедри постійно працюють у складі спеціалізований рад з присудження наукових ступенів кандидатів та докторів географічних наук зі спеціальностей 11.00.04 – геоморфологія та палеогеографія та 11.00.07 – гідрологія та гідроекологія на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у спеціалізованих радах в інших наукових установах та вищих навчальних закладах України.

Спеціалізована вчена рада Д 26.001.45

Для ефективного забезпечення навчального процесу кафедри, зокрема проведення лабораторних і практичних робіт, підвищення рівня підготовки студентів та випуску конкурентноспроможних фахівців у 2016 році на кафедрі відкрита навчально-наукова лабораторія грунтознавчих та палеогеографічних дослідження.

На сьогодні кафедра є потужним науково-педагогічним колективом, в якому працюють 10 штатних працівників: професори, д-ри геогр. наук С. Ю. Бортник, Н. П. Герасименко, О. О. Комлєв, В. В. Стецюк, доценти, канд. геогр. наук В. І. Гетьман, О. В. Ковтонюк, Т. М. Лаврук, О. М. Підкова, Н. М. Погорільчук, доцент, канд. с.-г. наук В. В. Макаренко.

У різні роки на кафедрі працювали відомі вчені та дослідники – О. М. Маринич, чл.-кор. НАН України, міністр освіти УРСР, П. Ф. Гожик, акад. НАН України, директор Інституту геологічних наук НАН України, заслужений діяч науки і тех. України, лауреат двох Державних премій України у галузі науки і техніки; Р. І. Сосса, д-р геогр. наук, дир. НВП «Картографія», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки; В. І. Нудельман, д-р геогр. наук, проф., чл. Президії Укр. акад. архітектури, Заслужений діяч науки і техніки, лауреат двох Державної премії України з архітектури та інші.

Згідно Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка та наукових і освітніх вимог сьогодення вищої освіти України кафедра постійно працює над удосконаленням спеціальностей і спеціалізацій. У відповідності до цього уточнюється навчальний план, упроваджуються нові навчальні дисципліни, залучаються до читання спецкурсів провідні фахівці науково-дослідних інститутів, створюються нові навчальні посібники.

Кафедра землезнавства та геоморфології підтримує тісні зв’язки та виконує спільні проекти із викладачами та науковцями зарубіжних університетів – Варшавським, Люблінським, Ягеллонським (Польща), Бостонським (США), Інститутом географії Республіки Молдова, Московським, Санкт-Петербурзьким, (Росія) та вітчизняних – Львівським, Одеським, Таврійським, Харківським та іншими. Викладачі та науковці співпрацюють з провідними науковими та виробничими організаціями та установами України. Участь членів кафедри у Міжнародних, зокрема, зарубіжних наукових форумах є традиційною і підтримує високий авторитет її науковців у європейській та світовій геоморфологічній, палеогеографічній та грунтознавчій науці.

  • Наукові структурні підрозділи кафедри

Наприкінці 60-х років минулого століття на кафедрі геоморфології з’явилася структурна оформленість її наукових досліджень, які до цього проводилися, в основному, ініціативним чином або шляхом стажування у наукових та виробничих організаціях України та колишнього СРСР. Зокрема, наукові, проектні та виробничі геологічні та географічні установи запрошували членів кафедри для постійних (інколи – тривалих) польових консультацій та спільних досліджень різних аспектів господарської діяльності у довкіллі (переважно щодо розшуків мінеральної сировини та вирішення проблем інженерного характеру). Це давало можливість підтримувати високу фахову кваліфікацію членів кафедри, було значним внеском у професійне виховання студентів та аспірантів.

Члени кафедри геоморфології (І. Рослий, Ю. Грубрін, Е. Палієнко, О. Андріяш та інженери В. Чмихал, В. Стецюк)
у колі учасників ХХІІІ Міжнародного географічного Конгресу (наукова екскурсія дніпровськими схилами у Каневі)
з Австралії, Ізраїлю, Бразилії, Великої Британії, США, ФРН, Канади, Японії, Росії (1976)
А. Леваднюк (Кишинів), Е. Палієнко (Київ), Ю. Селіверстов (Ленінград) на Міжнародній науковій конференції у Московському університеті, 1984

Згодом при кафедрі геоморфології розпочала свою роботу невелика самостійна група дослідників (викладачів, інженерів, аспірантів), які виконували наукову господарсько-договірну тематику різних виробничих замовників. Упродовж тривалого часу (1967 – 1993 рр.). група працювала над вирішенням питань інженерної геоморфології певних об’єктів, проводили роботи по вивченню будови четвертинних відкладів, рельєфу та геоморфологічних процесів Степового Криму, здійснювала спеціальні дослідження для обгрунтування проекту водно-господарського комплексу Дунай – Дніпро, гідротехнічного будівництва у Карпатах, створення постійно діючої моделі Степового Криму та півдня Херсонської області, проектів меліорації на Півдні України, еколого-геоморфологічних досліджень у Європейському Заполяр'ї, досліджень донного морфолітогенезу Дніпровських водосховищ (ця група дослідників, які мали статус науково-дослідної лабораторії при кафедрі, працювала під керівництвом доцента Е. Т. Палієнка). У подальшому група трансформувалася у «Лабораторію палеогеоморфологічного аналізу» для вивчення формування рельєфу Правобережної України, яку очолював доцент, а у подальшому – завідувач кафедри професор Ю.О. Кошик. До складу лабораторії у різні роки входили фахівці-практики, а згодом кандидати і доктори географічних та геолого-мінералогічних наук В. М. Тімофєєв, О. О. Комлєв, М. О. Мороховський, Ю. А. Сілецький, Н. М. Погорільчук, О. В. Ковтонюк, Т. І. Ткаченко, інженери В. М. Чмихал, Г. І. Хворова, Л. В. Тарбес, В. М. Клочков, С. В. Волеваха, Є. М. Цвелих, В. Є Ларіошина, А. М. Костюченко, Л. О. Лісова, Н. Д. Пастернак, О. М. Левченко та ін. Одночасно плідно працювала група інженерно-геоморфологічних досліджень під керівництвом доцента Е. Т. Палієнка (В. В. Стецюк, В. І. Огородніков, М. А. Кириченко, Л. А. Лісова, Л. П. Левченко, Н. П. Гусєва, Н. В. Корнілова та ін.).

Результати роботи лабораторії та її наукових груп реалізувались упровадженням у практику розшукових та інженерно-геоморфологічних досліджень, численними науковими працями (у тому числі монографіями і навчальними посібниками), авторитетною участю у наукових конференціях різного рангу.

Про високий науковий статус лабораторії свідчать захисти докторських та кандидатських дисертацій її вихованців – Ю. О. Кошика, В. В. Стецюка, В. І. Огороднікова, С. Ю. Бортника, В. М. Тімофєєва, О. О. Комлєва, М. О. Мороховського, Ю. М. Філоненка, Н. М. Погорільчук, О. О. Ремезової, М. В. Арістова, О. В. Ковтонюк, Т. І. Ткаченко.

Лабораторія кафедри у 1995 році була розширена і перетворена у лабораторію «Дистанційних методів моніторингу довкілля», яка у 1999 році стала міжкафедральною лабораторією «Ландшафтної екології та аерокосмічних методів моніторингу навколишнього середовища», у якій працювала низка науковців: Сілецький Ю. А., Ткаченко Т. І., Цвелих Є. М., Пестернак Н. Д.

У 2012 році лабораторія була реоранізована і створена наукова група (Бортник С. Ю., Цвелих Є. М., Ілляшенко І. О., Хруль Н. В., Голубцов О. Г. Лук’янчук П. М.), яка з 2014 працює над комплексним атласним картографуванням міста Києва.